(укр)
До війни через морські порти України, такі як Одеса, Миколаїв, Херсон та Маріуполь, на експорт йшло 70% усіх вантажів.
Війна кардинально змінила усю логістику. Першою відчула на собі наслідки російського вторгнення авіагалузь, далі – зупинились морські порти. Левова частина зовнішньої торгівлі країни переорієнтувалася на залізничне сполучення, а експортні можливості України впали більш ніж на половину.
Однак компенсувати морські перевезення залізницею або автотранспортом неможливо.
По-перше, це колосальний об’єм. Для порівняння: із Китаю один потяг може умовно доправити 40 контейнерів, а корабель-контейнеровоз – 4000. Саме Китай минулого року посідав перше місце в експортно-імпортних операціях України.
По-друге, проблема у коліях. В Україні вони широкі, у країн Заходу – вузькі. Тож українські потяги можуть пересуватися Європою лише зі зміненою колісною базою.
По-третє, Україні не вистачає водіїв та автівок. Європейські водії в Україну не їдуть, тому що страховка не покриває ризиків.
Окремою проблемою є пункти перетину кордону, де і до війни стояли черги вантажівок. Вони є чи не найслабшими місцями в логістичному ланцюгу. Якщо весь потік товару, котрий раніше транспортувався морем та авіа піде через ці пункти – буде колапс.
Одним із можливих шляхів вирішення проблеми може стати будівництво великих логістичних хабів на стиках залізничних колій. А для аграрної продукції – сухих портів та елеваторів, де можна зберігати та перевантажувати зерно.
Також логісти радять відкрити додаткові пункти перетину та перенести всі митні формальності на внутрішню митницю країн Європи. Це пришвидшило б перетин кордону.
Але для цього необхідна двостороння робота України та сусідів.
Become acquainted